‚Нетрадиційне фігурне катання. Страхи, визнання та Гей-ігри: ЛГБТ у спорті

Те, про що не люблять говорити. 

Історія

У СРСР був не тільки сексу, а й сексуальних меншин. Тамара Москвина так згадувала теми, що прослизають у розмовах її молодості: «Наше виховання було таке – ми не знали про цей бік життя. Моя хореограф, з якою довго відпрацювала, іноді вказувала на якогось балетного: «Педераст». Я думала, це означає дурень. Або щось на зразок. Когось називали «блакитним» – ми теж не розуміли, що до чого. Тільки через багато років дійшло. Спершу таке шокує – але поступово звикли. Не надавали значення цієї теми».

Проте довгий час пересуди продовжували залишатися лише розмовами, самі спортсмени не рвалися відкрито зізнаватись у своїй гомосексуальності. Як правило, подібні заяви робляться вже після завершення кар'єри спортсмена, щоб не відчувати додаткового тиску з боку вболівальників та преси, а також не ризикувати вигідними рекламними контрактами та запрошеннями на льодові шоу.

Плітки ходили завжди. Олексій Мішин навіть якось натякав, що у фігурному катанні «з'явилося ціле блакитне лобі», яке об'єднує не лише фігуристів, а й тренерів, суддів та організаторів змагань. В одному з інтерв'ю у 2004 році Олексій Миколайович сказав: «У деяких збірних 90% фігуристів та тренерів – геї. Тільки ми з Женею (Плющенком) такі старомодні». Ці слова були відповіддю на запитання німецьких журналістів про орієнтацію Євгена Плющенка, коли на показових виступах після чемпіонату світу в Дортмунді російський фігурист станцював у костюмі-трансформері та пішов із льоду у жіночій спідниці.

Сумний приклад Джона Каррі, олімпійського чемпіона 1976 року, до цих пір змушує багатьох стримувати свої пориви і не відверті. Британський фігурист одного разу, ще до свого тріумфу на Олімпіаді в Інсбруку, не для друку розповів знайомому американському журналісту про стосунки зі швейцарським тренером Хайнцем Вірцем. Журналіст дав слово, що інформація ніколи не піде до друку, але після завоювання Каррі золотої медалі порушив обіцянку та випустив сенсаційний матеріал. В результаті фігурист замість радості від перемоги отримав цунамі громадського обурення.

З великих зірок фігурного катання першим публічно в 1996 році підтвердив свою орієнтацію чемпіон США в чоловічому одиночному та парному катанні, бронзовий призер чемпіонату світу 1996 року в одиночному катанні Руді Галіндо.

Визнання Галіндо підштовхнуло в 1998 році, через 10 років після завершення кар'єри, зізнатися Брайана Орсера, дворазового срібного призера Олімпіад 1984 і 1988. Причину скритності канадський фахівець пояснив тим, що в першу чергу боявся за свою репутацію і фінансові витрати: , Що я гей, то навряд чи мене запрошували б брати участь у льодових шоу».

Набагато довше із визнанням тягнув суперник Орсера, дворазовий чемпіон світу та володар золотої олімпійської медалі 1988 року Браян Бойтано. Його камінг-аут датований 2013 роком і тоді Бойтано сказав: «У мені поєднується безліч аспектів: я син, брат, дядько, друг, спортсмен, кулінар, письменник. Те, що я гей, це лише одна частина мене».

На відміну від двох Браянів, триразовий чемпіон США Джонні Вейр здійснив публічне визнання у 2011 році, і ще протягом двох сезонів продовжував виступати на високому рівні.

Після цього були й інші зізнання. У 2014 році заяву зробив дворазовий чемпіон світу та володар олімпійського «золота у парному катанні» канадець Ерік Редфорд. Пізніше він зробив пропозицію руки та серця іншому фігуристу, іспанцю Луїсу Фенеро. Фото з весілля та інші ілюстрації щасливого життя цієї пари викладені в Інстаграм.

Після Сочі-2014, 2015-го голу також на весь світ відкрився бронзовий призер командних змагань, чемпіон США Адам Ріппон: «Те, що я гей, не є моєю головною характеристикою. Мене характеризує те, чого мене завжди вчила мама: до всіх потрібно ставитись з повагою, треба багато працювати і бути гарною людиною».

Не робили жодних заяв, але офіційно одружені чемпіон Швейцарії-2009 Джамаль Отман та французький тренер у парному катанні Роман Хагенауер. Серед учнів Романа – визначні пари сучасності Тесса Віртью/Скотт Моїр та Габріелла Пападакіс/Гійом Сізерон.

Чутки та підозри

Для підозр у гомосексуальності в чоловічому одиночному катанні публіці та жовтій пресі не потрібні визнання – достатньо відчувати музику, відрізнятися гарною технікою катання, хореографічністю та артистизмом.

У різний час припущення висловлювалися і щодо дворазового чемпіона світу та срібного олімпійського призера-2006 Стефана Ламб'єля, і щодо дворазового чемпіона світу та семиразового чемпіона Європи Хав'єра Фернандеса.

З кожним новим поколінням головні герої змінюються. Зараз це бронзовий медаліст Сочі-2014 Джейсон Браун та дворазовий олімпійський чемпіон Юдзуру Ханю. Що вже говорити про підозри на адресу француза Гійома Сизерона, який є танцівником рівня «інопланетянин», і поряд з яким на льоду навіть Ламб'єль та Ханю виглядають незграбними підлітками.

Гійом ще в дитинстві вирішив, що не буде у парному катанні просто підставкою, яка переносить вазу-партнерку та створив свій стиль катання, який виглядає нетрадиційно. Що стосується особистого життя Сизерона, як і у багатьох відомих людей вона прихована від публіки.

ЛГБТ та спорт

Якщо спортсмени, які беруть участь у традиційних турнірах, вважають за краще не афішувати свою орієнтацію, то виступаючі на Gay Games та World Outgames не приховують нічого.

ЛГБТ-спільнота не могла ігнорувати таку велику сферу життя, як спорт і організувала для себе власні спортивні заходи світового масштабу, що проводяться в ім'я взаємної поваги, толерантності та рівноправності. У переліку змагань як традиційні види спорту та дисципліни, так і розширена програма, наприклад, петанк, роллер-дербі, чоловіче синхронне плавання, виступи одностатевих дуетів у бальних танцях та у фігурному катанні. У змаганнях можуть брати участь люди будь-якої сексуальної орієнтації та будь-якого рівня спортивної майстерності.

Gay Games проводяться з 1982 року, і їх приймали США, Канада, Нідерланди, Австралія, Німеччина та Франція. Наступні Ігри відбудуться у 2022 році у Гонконгу. World Outgames проводилися з 2006 по 2013 рік, турніри приймали Канада, Данія та Бельгія.

Російська команда почала брати участь у ЛГБТ-змаганнях, починаючи з 2002 року. У фігурному катанні є чемпіон із Росії: на Gay Games-2010 Костянтин Яблоцький завоював золото (танці на льоду) та срібло (поодиноке катання).

Після цих медалей Яблоцький із однодумцями організував у Росії Федерацію ЛГБТ-спорту. Як зазначено на сайті, Федерація створена для об'єднання лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерів (ЛГБТ) та всіх, хто поділяє ідеї здорового способу життя, фізичної культури та спорту.

У 2014-му році, незважаючи на опір та численні відмови в оренді спортивних майданчиків, федерація провела в Москві Райдужні ігри з програмою, до якої входив футбол, волейбол, баскетбол, бадмінтон, плавання, настільний теніс, теніс, всі види танців та фігурне катання .

Також федерація організовує виступи команди з Росії на міжнародних змаганнях та проводить внутрішньоросійські заходи.

Останні досягнення ЛГБТ-збірної Росії – перемога у командному заліку на європейських іграх, що відбулися 11-13 липня 2019 року у Римі. Росіяни здобули 37 медалей різної гідності, з них 26 – золоті, а основний внесок у скарбничку принесли плавці, легкоатлети, танцюристи та тенісисти.

Тож чекатимемо від чоловіків-одинаків російських медалей якщо не на Олімпіаді в Пекіні, то на Gay Games-2022.