Колишня дружина Тимощука: «Через Толю наших дочок могли відправити до школи для дітей із синдромом Дауна»

10 найшокуючіших подробиць з інтерв'ю колишньої дружини Анатолія Тимощука, яке вона дала «Радянському спорту».

• Надія Навроцька розповіла про те, як відбуваються судові розгляди з екс-капітаном «Зеніту»:

«Разом ми були близько 20 років, з яких у шлюбі справді 16. І особливих вимог я не висувала. Була готова до компромісів та поступок. Ви не уявляєте, скільки грошей Толік спалив на суди, на адвокатів. У Європі все дуже дорого. Дорожче, ніж в Україні. Хоча я впевнена, що Толік заносить українським суддям шестизначні суми, щоб ті виносили незаконні рішення. Бувало, судді хворіли, відпочивали, змінювалися, переносили засідання – аби затягнути процес. І, зрештою, знайшла-таки, на моє переконання, найпродажніша суддя.

Минулого літа Толік із спільниками здійснили рейдерське захоплення нерухомості в центрі Києва, де я є єдиним власником. І зараз суддя Батрін виносить рішення про поділ, за яким усі найдорожчі об'єкти відходять моєму колишньому чоловікові, а найдешевші – мені з дітьми.

Мене позбавляють єдиного джерела доходу, хоча я, повторюся, одна виховую двох малолітніх дітей, а Толик ухиляється від сплати аліментів. Натомість на мене, приміром, записують квартиру, яку Толик давно продав іншій людині, а ще землю в Донецьку, в якій у Толіка є невизначена частка. Може, й 0,001 відсотка. Я не знаю. І згідно із законом так робити не можна. Але українська суддя, очевидно, керувалася аж ніяк не законами.

Російський суд, до речі, поки що мене приємно здивував. Вже вжито превентивних заходів, щоб зі спірною нерухомістю не проводилося жодних операцій. Для Толіка це стало неприємною новиною. Поки що він не встиг ще перевірити на міцність і російський суд. Сподіваюся, закон таки не буде порушено.

• Колишня дружина Тимощука стверджує, що їхні діти неодноразово ловили батька на брехню:

«Року три тому вдається схвильована дитина: «Мамо, тато каже, що ти брешеш». Донька в шоці, очі величезні... Він сказав, що ти нам брешеш.

Кажу доньці: «Якщо хтось щось каже, і ти не згодна, завжди ставай запитання. Уточни у тата, про що саме мама бреше». Я навчаю дітей протистояти маніпуляціям… Тоді донька побігла до айпаду, згодом повернулася: «Мамо, а він не відповідає. Просто показав велосипед на стіні. Навіть у шість років дитина зрозуміла, що гарний велосипед – лише привід відвернути увагу від головної теми.

А ще він переконував дітей, що мати – психічно ненормальна. Або навіть більше – що вона відьма, яка зачарувала його, і він зламав руку… І це не поодинокий випадок.

Якось доньки зустрічалися з батьком у Німеччині у присутності дитячого психолога і повернулися з тим самим: «Тато знову збрехав». Виявилося, що півдня під туалетом кафе біля майданчика, де проходило спілкування, сиділа Климова. А Толик її фото дітям уже показав, називаючи своєю дівчинкою. Тут вони йдуть у туалет, і вона… їм либиться в тридцять два зуби. Доньки запитують: «Тату, це ж твоя дівчинка». А він у відповідь: "Не знає цю тітку".

Увечері того ж дня дивлюся, діти, як кумушки, обговорюють: «Це вона була, він знову обманює». Але Толік, мабуть, вважає своїх дочок дурними. Як і весь світ довкола».

• Надія впевнена, що через Анатолія Тимощука їхні доньки могли опинитися у школі для розумово відсталих.:

«Це в інтерв'ю він хвалиться, що дочки чотирма мовами говорять, а коли намагався позбавити мене опікунства через суд… Оскільки дітки з'явилися на світ недоношеними, то в дошкільному віці трохи відставали на зріст від однолітків. А згідно із законом, у німецькі школи приймають із шести років, за винятком особливих випадків. І ось коли їм було по п'ять із половиною, їх визнали, хоч і готовими, але з емоційними складнощами. Вони весь час питали про маму. Тоді я попросила директора школи врахувати історію народження та розпочати навчання із семи років. Директор погодилась. Толик же… подав позов про те, що я всіх підкупила, і вимагав проведення експертизи.

Для дітей розпочався кошмар. Тести у психіатричній клініці по 3,5 години. Близько години заповнювали анкети, і ніхто донькам не пояснював, що відбуватиметься. Скажімо, показують зебру та запитують: «Це хто?». А вони так утомилися, що відповідають: «Мамо, ми вже йдемо додому?». У результаті експерти зробили висновок, що у дітей IQ в районі 60-70 балів. І що вони не говорять ні німецькою, ні українською. Начебто розумово відсталі…

Тоді ми пройшли альтернативний тест на IQ в елітному мюнхенському університеті Людвіга та Максиміліана. Там мені не дозволили перебувати поряд із дітьми. Натомість вони набрали 118 балів! Це було вище стандарту для їхнього віку. Проте наступний суд перетворився на пекло.

Органи опіки, суддя, призначений державою для дітей адвокат – сам Толік, як завжди, на засіданні був відсутній – з розумним виглядом міркували про те, що доньок слід визначити до школи для дітей із синдромом Дауна.

Я сиділа і думала: «Якісь чужі люди вирішують долю моїх дітей, а цей сучий син сидить десь у Пітері під спідницею, пославши замість себе армію дебілів знищувати своїх дочок»… Я не витримала і показала результати іншого тесту, не судового. За правилами, мені слово не належало, але як я могла мовчати? Суддя була в сказі: «Ваші діти навчатимуться там, де ми вирішимо!». Я у відповідь: «Тобто ви хочете зробити нормальних людей хворими, тому що їхньому татові це вигідно?». Попередньо я вивчила питання, знала, що закон щодо процедури проведення тестів на моїй стороні. І суддя не наважилася вдатися до відвертого порушення.

На півроку доньок відправили до дитячого садка. А зараз вони вже третій рік успішно навчаються у звичайній школі. Тож тест у психіатра треба було проходити не їм, а їхньому батькові».

• Екс-дружина Тимощука поділилася думкою про те, наскільки реальним є укладення мирової угоди в суді:

«Шість разів мої адвокати пропонували укласти світову. Якоїсь миті Толік усіх своїх представників звільнив і взяв хорошого німецького юриста, топового. Ми зраділи: мовляв, тепер маємо з ким вести діалог. І Толіку ж світова була вигідна. Зекономив би на судових витратах близько півтора мільйона євро. Убезпечив би себе від можливого переслідування, адже прокуратура зараз серйозно зацікавилася усіма цими махінаціями з майном, з лівими підписами.

Проте домовитись так і не вийшло. Нам відповіли: "Фрау Клімова сказала, що ні Наді, ні дітям не повинно дістатись жодного євро". Виходило, я розлучаюся з якоюсь фрау Клімовою. Вона ставила свій підпис навіть під присягою Толіка в суді. Я засумнівалася: а чи була я всі ці роки одружена з чоловіком?

Толик неодноразово озвучив мені свою ідею фікс: «Коли у тебе закінчаться гроші, я заберу дітей та знайду людей, які їх вирощуватимуть». Не виховувати, а саме вирощувати – я цитую дослівно.

Весь цей час він намагався зробити так, щоб я не могла сплатити рахунки. Скажімо, я змушена щомісяця доплачувати зайву тисячу євро за його страховку, яка йому не потрібна, але йде в одному пакеті з дитячими. А в Німеччині з цим суворо: не платитиму – у разі чого, чи не кримінальна стаття. За роки у шлюбі у нас утворилися й інші зобов'язання. Податки нерухомість, різні контракти. Толик усе це переклав на мене. Спеціально йде не лише аліментів, а взагалі від усього, за що треба платити. Йому ж начхати, якщо його діти залишаться без світла. Головне – щоб їхня мама опинилася у безвихідному становищі».

• Надія згадала про те, наскільки важко проходили пологи їхніх двійнят-дочок:

Толик знає, що народження дітей для мене хвора тема. Коли я лежала в лікарні, щоранку приходив головлікар з купою асистентів і зачитував, як вирок: на сьогодні у вас, скажімо, термін 22 тижні і три дні, за статистикою у 90% випадків у таких дітей церебральний параліч, у 60% – сліпота, у 30 відсотках – глухота тощо…

Вони хотіли, щоб я відмовилася від пологів. За тодішніми німецькими законами, до 24 тижнів вагітності лікарі не зобов'язані були рятувати плід. І Толік теж у своєму стилі: «Ну, я не знаю, роби, як хочеш». Навіть у такі моменти всю відповідальність з себе знімав… І після цього сказати про те, як добре, що дівчатка з'явилися на світ у цей день, на такому ранньому терміні… Це ж справжнє диво, що вони вижили та обидві виросли цілком здоровими.

А знаєте, як я потрапила до клініки? Ми були на футболі, разом із чоловіком та одним московським бізнесменом, другом Ігоря Семшова, якому Толік дістав квитки. І ось під кінець гри у мене почалися сутички. Вже в машині біль став сильним, кажу: «Треба в лікарню терміново». Але Толік вирішив спочатку заїхати на заправку, потім довести гостя до готелю. Я була за кермом. І поки вони пропадали на заправці, переповзла на інше сидіння, бо могла лише лежати. А Толік усе це бачить і каже: «Ти потерпи ще трохи, треба все-таки до готелю людину завезти, потім – до лікарні». Так і вчинив. Зі своєю вагітною подвійною дружиною на шостому місяці».

• Колишня дружина Тимощука розповіла, як їй стало відомо про стосунки Анатолія зі світською левицею Анастасією Клімовою:

Одного разу я дізналася, що Толік зустрічався і навіть водив до нас у будинок цю мадам з 2007 року, коли я їздила на переговори з «Баварією» щодо його контракту. Він розглядав два варіанти: або ми продовжуємо жити разом, і я виконую роль якоїсь дурниці, або починаємо війну. Але я не вмію вдавати. А Толік боявся розповісти всю правду, продовжуючи нести якусь нісенітницю. Якби не злякався, все могло скластися набагато простіше.

Чи жити на дві родини? Прямим текстом він не говорив. Сказав так: «Жодну Климову я не знаю, ти збожеволіла і хочеш мене приліпити до якоїсь незнайомої жінки. Присягаюсь усім на світі, присягаюся її дитиною».

• Надія стверджує, що дочка Климової зовні схожа на сестру Анатолія Тимощука:

"Так це так. І риси Толіка є. Олександр Кокорін називає її донькою Тимощука. І сам Толік також звертається до неї "дочка", хоча старшого сина Климової він не називає "сином".

• Колишня дружина Тимощука припускає, що Анастасія Клімова та її оточення в майбутньому обдурять Анатолія:

«Толіка добре обробили, піднесли все у потрібному світлі. Мовляв, така розкішна жінка, всі її хотіли, а вона дісталася йому! І зараз Климова продовжує його розводити так, що він переписує на неї все майно. Коли настане зручний момент, нічого і ділити не доведеться. Все відійде до неї…».

• Надія Навроцька дорікає Анатолію Тимощуку в страху приймати серйозні рішення та відсутність самостійності:

«Толик схильний до чужого впливу. Сугестивність - так це називається. Аби рішення приймав хтось інший, щоб нізащо самому не відповідати. І на спілкування з дітьми він іде для галочки. Потрібно ж показати свою участь. Щоправда, у нього погано виходить. Із днем ​​народження він дівчаток не вітав уже два роки. Навіть листівку не надішле. Шоу та показуха в судах є, а реального тата – ні.

Думаю, його покалічили у дитинстві, ставлячи перед ним нездійсненні завдання. Його не приймали таким, яким він є, а він дитиною просто хотів заслужити любов. І зрештою сам не знає, ким став. Своя думка відсутня геть-чисто.

Думаю, він сам усвідомлює свою нікчемність та порожнечу всередині. Толик від усього біжить. Втім, йому й раніше було складно порозумітися з кимось. Близьких друзів він ніколи не мав».

• Колишня дружина Тимощука стверджує, що вона вела переговори про переходи Анатолія до «Зеніту» та «Баварії»:

«І Фурсенко, і Ахметов підтвердять вам, що всі деталі трясли ми з Віталієм Юрченком, який допомагав вести справи Толіни… А Толік все одно нічого не читав. Казав: якщо що, ми винуватимемо. Аби ні за що не відповідати. І з "Баварією" так було. Не вірите, запитайте Улі Хенесса або Карла-Хайнца Румменігге. Дізнайтесь, як вони купили Тимощука. Тільки не з преси, яка писала, що мюнхенці самі вийшли на Толіка після перемоги «Зеніту» над «Баварією» у Кубку УЄФА. Насправді я через знайомих, через десяті руки вийшла на водія одного з керівників «Баварії». Завдання було таким: поміж справою запитати, чи не буде клубу цікавий Тимощук, і передати контакти його представникам. Так і вчинила.

Незабаром ми отримали відповідь із Мюнхена, що там готові вести переговори. Тоді вже склали офіційний запит, все, як належить. Прилетіли до готелю, де розмістилася «Баварія» на виїзді, і там зустрілися особисто з Хенесом та його помічниками та ще тією людиною, яка до цього вивів мене на водія».