Норвезькі астматики легально приймають допінг. Це дійсно так?

Збірні Норвегії з лиж та біатлону звинувачують у перемогах за рахунок препаратів від астми. #ProstoProSport розуміється на проблемі.

Робіть безпрограшну ставку з Фонбетом!

Суть

Юстина #Ковальчик: Ігри в Сочі стали найкращими, на яких я стартувала

- Sovsport.ru (@sovsport) February 25, 2014

Після перемог норвезьких лижників або біатлоністів на російських спортивних сайтах обов'язково з'являються коментарі про астму та легальний допінг. Вперше цю тему наші журналісти почали розкручувати у нульових, коли золоті медалі штампував Уле-Ейнар Б'єрндален. У лижах непримиренним борцем проти астматиків була олімпійська чемпіонка з Польщі Юстина Ковальчик. Вона ніколи не втрачала нагоди звинуватити свою конкурентку з Норвегії Маріт Бйорген у перемогах за рахунок постійних інгаляцій.

З боку ВАДА жодної серйозної реакції не було до минулого року. Але у вересні 2019-го там нарешті санкціонували дослідження про вплив протиастматичних препаратів на результати спортсменів та замовили його Ульмському університету. Вже незабаром світ має дізнатися про підсумки. Тоді і можна буде сформувати аргументовану позицію щодо астми у спорті. Якщо, звичайно, це дослідження буде справді незалежним і коректним. А поки що існує дві полярні думки.

Норвезька позиція

По-перше, важливо розуміти, що спортивна астма не тотожна хронічному захворюванню дихальних шляхів, яким страждають мільйони жителів Землі. Таким людям дорога у великий спорт ще змалку замовлена. Астма спортсменів – набутий синдром. Виявляється він під час інтенсивних фізичних навантажень на відкритому просторі. Холодне повітря потрапляє у бронхи та викликає їх спазми. Звідси так багато хворих лижників та біатлоністів.

Без навантажень поза змагальним періодом симптоми відсутні. Але перед стартами необхідні спеціальні препарати, щоби хвороба не вилізла прямо під час гонки. Якщо приймати їх виключно в терапевтичних дозах, вони не впливають на результат. Принаймні так вважає колишній менеджер лижної збірної Норвегії Відар Лефшус. З ним солідарний і російський спортивний лікар Сергій Ілюков, а також багато відомих спортсменів: та ж Бьорген, Тереза ​​Йохауг, Шарлот Калла та інші.

Аргументи супротивників

Чи врятує Вяльбі російський біатлон?

Дворазовий бронзовий призер Олімпійських ігор Юлія Білорукова заявила, що не відпустить головного тренера збірної Росії з лижних перегонів Олену Вяльбе в біатлон.

— Olympic Russia (@Olympic_Russia) May 10, 2018

У Росії деякі функціонери, наприклад Олена Вяльбе та Валерій Газзаєв, називають протиастматичні препарати легальним допінгом. Сальбутамол та інші речовини – у списку заборонених ВАДА, а для їх використання потрібні терапевтичні винятки. У підвищених дозах препарати діють як анаболічні стероїди – сприяють розвитку м'язів та спалюванню жиру. Крім того, викликають звикання. Тому немає жодної гарантії, що власники ТІ робитимуть інгаляції строго у дозволеному обсязі.

На перевищенні допустимої дози потрапив Мартін Йонсруд Сундбю. Справу начебто намагалися зам'яти, і лише жорстка позиція ВАДА призвела хоча б до двомісячної дискваліфікації та анулювання деяких результатів.

Приблизно водночас стався ще один скандал. Норвезьку федерацію звинуватили у навмисному "лікуванні" препаратами абсолютно здорових лижників на юніорському чемпіонаті світу. До них потрапила і нинішня зірка спринту Йоханнес Клебо. Чутки були не безпідставними, згодом їх підтвердили деякі спортсмени та функціонери. Але жодної реакції на це не було.

З норвезьких легенд минулого у використанні препаратів від астми підозрювалися біатлоністи Б'єрндален та Тура Бергер, а у лижах – Петтер Нортуг. Жодних доказів щодо них немає. Хіба що фраза колишнього президента IBU Андерса Бессеберга: "Б'єрндален не астматик, вже не астматик". Очевидні випадки – Бьорген та Сундбю. Там все легально та за довідками. Найкаламутніша історія з Йохауг. Вона визнавалася у використанні інгаляторів, причому, за даними шведських журналістів, діагнозу у неї немає. Втім, це квіти в порівнянні зі стероїдами на помаді. Але тут хоча б більш-менш адекватне покарання було. Переможниця цьогорічного Тур де Скі пропустила Олімпіаду у Пхенчхані.

Легальні астматики були й у російській збірній. Терапевтичними винятками користувалися золотий та бронзовий призери сочинського марафону, лижники Олександр Легков та Ілля Чорноусов. У біатлонній команді діагноз ставили олімпійському чемпіону Олексію Волкову та Маргариті Васильєвій. Та й в інших країнах спортсмени з астмою, напевно, є. Тільки це не афішується.

Чи допомагають препарати від астми перемагати?

Поки що немає жодних даних для такого висновку. Кожен може сам сформувати свої уявлення на основі чуток та побутової логіки. Автор #ProstoProSport не бачить проблеми у легальному використанні препаратів від астми тими, кому вони дійсно необхідні, але лише при строгому контролі з боку ВАДА за дотриманням терапевтичних доз.

У біатлоні Норвегія сильніша за Росію зовсім не за рахунок фарми. Між скандинавами та нами – колосальний розрив у рівні організації, починаючи з дитячого спорту. Там створено всі умови, у нас їх просто нема. Над збірною Норвегії не стоїть сумнівна структура під назвою СБР, куди функціонери приходять для особистого збагачення, а не розвитку спорту. Коментатор NRK не може влаштувати цькування Йоганнеса Дале або Ветле Шостада Крістіансена і видавити їх із збірної.

У російських лижах біля керма головної команди – людина, яка багато в чому помиляється, але справді вболіває за свою справу. Тож там ми спокійно перемагаємо норвежців. Жодні препарати від астми, якщо їх зараз взагалі хтось приймає, не допомагають їм перевершити Сергія Устюгова та Олександра Велунова. А в історіях з Йохауг та Бйорген треба копати куди глибше. Може, колись їх замовлять Хайо Зеппельту, і тоді ми дізнаємось усю правду. У будь-якому разі, на одному сальбутамолі не розвинеш мускулатуру, як у Маріт, і не станеш таким сухим і витривалим, як Тереза.