Член угруповання. Чи правда, що у «Рубіні» все вирішує бандит із 90-х?

ProstoProSport – про головного «рішала» казанського клубу, ким виступає гендиректор ФК Рустем Сайманов.

У нього за плечима не просто кримінальне минуле, а й реальний термін за створення та керівництво стійкою збройною групою (бандою). Кар'єру у світі злочинності Сайманов на прізвисько «Сайман» почав у 90-ті, ставши членом угруповання «Низи». Якогось моменту майбутній функціонер «Рубіна» оселився в московському готелі «Севастополь», щоб налагодити торгівлю популярними на той момент касетами. У зв'язку з цим ОЗУ, де перебував Сайманов, перейменували на «Севастопольські». Метою угруповання було протистояння легендарному бандитському гурту «Жилка», і в цьому «Севастопольські» досягли успіху. Слідство стверджувало, що в період існування банди її члени здійснили велику кількість нападів та вбивств.

У підсумку у серпні 2010 року Сайманову дали шість років «строгача», а казанський «Рубін» заступився за свого функціонера і навіть звернувся до першого президента Татарстану Мінтімера Шаймієва з проханням звільнити гендиректора ФК. Але не вийшло. А у березні 2015 року Сайманов отримав умовно-дострокове.

Тепер перейдемо до футбольних справ. Ще в 2006 році «Сайман» обійняв посаду в казанському «Рубіні», ставши директором ФК із загальних питань, а з 2007 по 2008-й обіймав уже звичний пост гендиректора. І цей бердієвський чемпіонський «Рубін» збирався за допомогою Сайманова в тому числі. Про що говорити, якщо зусиллями функціонера були куплені Крістіан Ансальді, Сергій Семак, Гекденіз Караденіз, Сергій Ребров та Саво Мілошевич. Усі вони відіграли важливу роль у чемпіонських успіхах казанців та у єврокубкових баталіях з грандами Старого світу. Особливо підкреслити тут можна Семака та Караденіза. Вони, як ніхто інший, відчули запах золотих медалей у чемпіонаті Росії і саме вони по руках і ногах пов'язали каталонську «Барселону» на «Камп ноу». Яскравішого в історії «Рубіна» періодів не було і невідомо, чи буде.

Взагалі, Сайманов виглядає вкрай суперечливою фігурою. З одного боку, він типовий виходець з 90-х, який відсидів за формування банди, а з іншого, можливо, без його легкої руки вболівальникам «Рубіна» не довелося б згадувати «золоті» роки команди. У принципі, якщо оцінювати його виключно як футбольного функціонера, то він виглядає професіоналом, але темне минуле гумкою не зітреш. Та й усі колишні перемоги казанців уже залишилися лише десь у пам'яті. Нинішній «Рубін» в останні роки є вкрай жалюгідним видовищем. Прямої провини нинішнього керівництва, зокрема Сайманова, тут нема. Тут бачиться шлейф, який тягнеться від рук минулого керівництва команди на чолі із мером Казані Ільсуром Метшиним. Досі залишається велике питання, яким чином «Рубін» розраховував вийти у плюс із ситуації, коли за одне літа на новачків витратили 40 млн євро? За рахунок перемоги у Лізі чемпіонів? А взяли щось переважно ноунеймів, яких зараз не видно і не чути. Винятком виглядає лише Алекс Сонг, але й той із-за лаштунків досі не виходить. А пізніше камерунський футболіст увійшов до списку найгірших трансферів «Барси», що також дає підстави засумніватися в мірі адекватності колишнього керівництва «Рубіна».

Саме такий веселий шопінг на чолі з Метшиним поставив хрест на найближчому майбутньому «Рубіна», довів команду до боротьби за виживання та підвів під бан на участь у єврокубках. У зв'язку з цим усім хочеться запитати, а чому, власне, за це ніхто не відповів? Більше того, як з'ясувалося пізніше, Курбан Бердиєв, який повернувся до Казані, навіть не був в курсі фінансової прірви, що утворилася в команді на тлі бездарних витрат. І після всього цього тандем Бердиєва із Саймановим був зовсім не схожий на той чемпіонський. Цього разу команда просто намагалася вижити, стаючи схожою на типового торгаша: беручи дешевші гравці, «Рубін» намагався продавати їх дорожче.

І що всі хотіли від Курбана Бекієвича, який намагався ставити футбол за таких пекельних умов? Він тільки прийшов, а вже через півроку команда практично позбулася неліквіду, купленого при Метшині, потім за Бердиєвим потяглися віддані йому футболісти. Серця вболівальників знову стали обливатися кров'ю, коли Крістіан Нобоа вбивав свої фірмові удари у ворота суперників, а яке прощання влаштували казанці своєму ветерану Гекденізу Караденізу, який від сліз не міг вимовляти толком слова. Але й цьому настав кінець, після чого відбувся різкий перехід на молодняк у поєднанні зі звичною йому нестабільністю. Які тут до біса єврокубки та медалі? Просто б не вилетіти. Той «Рубін» Курбана Бердиєва скидався на гідру, яку відрубують одну голову, але тут же з'являється інша. Так, результат кульгав, але казанці примудрялися залишатися на плаву два сезони поспіль.

До речі, якщо раніше Сайманова можна було вважати виключно функціонером, то з березня 2018 року він став співвласником «Рубіна», а після виходу Бердиєва залишився єдиним власником. Але на той момент клуб вирішив стати приватним, щоб уникнути санкцій від УЄФА за безглуздий шопінг, але не вийшло. Команду відсторонили на два сезони, і цього року казанці мають реальний шанс повернутися в єврокубки.

У результаті вдруге Сайманова і Бердиєва тандем не вийшов. Просто Курбан Бекієвич звик працювати, ставлячи найвищі цілі, а не виборюючи виживання і не займаючись виключно молодим поколінням. Сайманов тепер один, ставка на молодого Шаронова не спрацювала, тренеру як новачкові спочатку щастило, але далі всі суперники вивчили його гру назубок і в мить залишили не при справі. Після нього команду очолив Леонід Слуцький. І начебто в російських реаліях він топ, але якщо «Рубін» націлений на єврокубки, то складно проводити аналогії з Бердиєвим, оскільки колишній тренер ЦСКА та збірна не має перемог над «Барселоною», «Атлетико» та «Баварією», та й закордонний. досвід роботи не приніс йому особливих успіхів.

І здається, що саме зараз на його місці мав бути Бердиєв – людина, яка перенесла на своїх плечах найважчий час і якій мала це відплатитися. Порівняйте той склад, що був за Курбана Бекієвича і нинішній разом із новачками у вигляді Олега Шатова, Солтмурада Бакаєва, Хвана Ін Бома та Джорджа Деспотовича. Здається, що з такими футболістами не було б таких похмурих часів, як за Бердиєва. І це дуже несправедливо!